The Police — інтелектуальне тріо, що змінило ритм епохи

   The Police (укр. Полі́с) — британське рок-тріо, засноване в Лондоні 1977 року американським ударником і перкусіоністом Стюартом Коуплендом. Компанію йому склали британці: гітарист Енді Саммерс і вокаліст-басист Гордон Метью Самнер, відомий усьому світу під сценічним ім’ям Стінг (- “жало” – прозваним так за свою в’їдливу гостру мову) – фігура, що стала синонімом музичної витонченості, інтелектуальної поезії та артистичної харизми.
    До кінця 1970-х The Police набули світової популярності, створивши унікальний музичний сплав, в якому елементи року переплітаються з елементами панку, джазу та реггі.
Вони таким чином не просто слідували трендам — вони самі задавали ці тренди, і визначали музичні вектори на багато років вперед.

Формування складу та ранні роки популярності гурту(1977–1978)

     Після розпаду прогресив-рок-групи Curved Air, Коупленд вирішив приєднатися до панк – сцени Лондона, що стрімко розвивається, створивши нове тріо. У січні 1977 року він розпочав репетиції з вокалістом та басистом Стінгом, а також французьким гітаристом – Генрі Падовані. Вже наступного місяця колектив записав свій перший сингл Fall Out (випадіння)”, продюсерами якого виступили сам Коупленд та його брат Єн.

    Хоча перші записи почасти можна віднести до панк-року, музичні критики, включаючи AllMusic, підкреслюють, що це лише віддалена відповідність жанру.

     Музика The Police з самого початку вирізнялася «нервовою», наповненою реггі та поп-інтонаціями структурою, скоріше «панковою за духом», ніж за формою.

   Першочергово стиль можна було прийняти за панк, але критики уточнювали:

««Це панк лише за формою — насправді це напружений поп-рок із елементами реггі, переповнений бунтарським духом»,

  У липні 1977 року група тимчасово стала квартетом, коли до них приєднався Енді Саммерс. Однак через обмежені музичні навички Падовані незабаром покинув колектив. У результаті остаточний склад — Стінг, Коупленд та Саммерс — залишався незмінним до розпаду групи 1984 року.

 Стінг: голос, поет, філософ

   Центральною фігурою став Стінг — людина з академічним і педагогічним бекграундом, людина, яка мала виняткове почуття форми і слова.До музичної кар’єри він викладав англійську мову та фізкультуру в середній школі, що в свою чергу відобразилося в його піснях: лірика Стінга насичена літературними алюзіями, відсиланнями, філософією та інтелектуальною вишуканістю та філософськими підтекстами.

Інтелектуальна глибина творчості. 

     Стінг, який мав гуманітарну освіту і викладацький досвід, привніс у музику групи інтелектуальну насиченість. Його тексти завжди відрізнялися літературною ерудицією, філософськими алюзіями та соціальною чутливістю (емпатією – співчуттям до людських проблем, соціальної нерівності тощо).

    Альбом Ghost in the Machine (1981) був натхненний однойменною книгою Артура Кестлера, що досліджує конфлікт між розумом та емоціями. “Ми всі – машини з привидами всередині”, – писав Кестлер, говорячи про внутрішній конфлікт між розумом і емоціями. Цей мотив пронизує композиції альбому, що досліджують відчуження, технократію та духовну порожнечу.

   Наступний альбом, “Synchronicity – Синхронність” (1983), спирається ідеї Карла Юнга. Концепція синхронності – значних збігів без причинного зв’язку – знаходить відображення в піснях, особливо в Synchronicity I, що стосується зв’язку між зовнішніми подіями і внутрішніми переживаннями.

«Чи пов’язані події одна з одною чи з нашим внутрішнім станом — чи це просто ілюзія?»

— червоною лінією це питання проходить через смислову лінію цих композицій

🎵 Tea in the Sahara – (“Чай у Сахарі“), натхненна оповіданням Пола Боулза зі збірки  Sheltering Sky («Під покритттям небес»). У ній — туга за нездійсненими мріями і почуття безнадійності, коли ідеали не витримують зіткнення з реальністю. У пісні чути смуток нездійснених надій і розпач перед обличчям бездушної дійсності

    Ці та інші приклади підкреслюють філософську та поетичну основу музики The Police.

 🎸 Регі та знебарвлене волосся

     Одна з фірмових ознак The Police – використання елементів реггі у рок-аранжуваннях.

«Це була перша біла група, яка зуміла органічно вплести реггі в мейнстрім-рок і досягти колосального успіху»,

— писали критики.

Цікавий епізод стався в лютому 1978 року, коли група, потребуючи грошей, знялася в рекламі жувальної гумки Wrigley’s Spearmint. Умовою було: висвітлення волосся.

Розквіт, розпад та возз’єднання

  Альбом “Synchronicity” (1983) досяг вершини успіху, очоливши чарти у Великій Британії та США, з тиражем понад 8 мільйонів копій лише в Америці. Незважаючи на відсутність офіційної заяви про розпад, група припинила активну діяльність у березні 1984 року. Коротке возз’єднання відбулося 1986 року, а потім 2007-го — на честь 30-річчя хіта Roxanne. Наступний тур став одним із найуспішніших і найприбутковіших в історії. понад 360 мільйонів доларів зборів.

  Понад 8 мільйонів копій продано в США

Хіт Every Breath You Take («Кожен твій вдих») став однією з найвідоміших пісень XX століття

   Гурт був удостоєний шести премій «Греммі», введений у Зал слави рок-н-ролу в 2003 році і продав понад 50 мільйонів альбомів по всьому світу. Чотири їх альбоми включені до списку 500 найбільших альбомів усіх часів за версією Rolling Stone.

Життя після The Police

  Після розпаду учасники гурту розвивали сольні кар’єри. У 1992 року на весіллі Стінга із Труді Стайлер всі троє знову опинилися на сцені, виконавши Roxanne та “Message in a Bottle (Послання у  пляшці”. У 2004 році Падовані випустив сольний альбом за участю колишніх колег, а Стюарт Коупленд зняв документальний фільм “Everyone Stares: The Police Inside Out” –  Усі витріщилися: Поліція навиворіт”.

   Енді Саммерс у 2006 році опублікував мемуари “One Train Later” – “Один потяг пізніше”, що розповідають про його шлях до слави та роботи у гурті.

Нагороди та вплив у світі світової музики:

– Понад 75 мільйонів проданих альбомів
– 2 премії Греммі
– Включення до Зали слави рок-н-ролу (2003)
– Визнання однієї з найвпливовіших гуртів 20-го століття